Невелика передісторія:
Були прекрасні часи, коли я подовгу роздивлявся два знайдені наконечники з бронзи — Скіфські. А точніше, мене цікавили заглиблення на їхніх широких частинах. Пізніше я дізнався — вони для отрути, гострі грані, які сходилися в гострий наконечник, вели від цієї вершини до виступів, виконуючи функцію гарпуна. Саме в ті моменти у мене виникло неймовірно цікаве бажання — пізнати що таке Лук.
Завдяки пошукам того, які у Скіфів були Луки, я більше пізнав їх культуру, традиції і цілі, а також уявив умови життя степових кочівників. А ось про Лук, все що вдалося знайти — тільки коротко, незрозумілі теорії про асиметричність і вплив вібрації на тятиву.
Минуло ще кілька років з моменту, коли я нарешті вперше “дозрів” спробувати виготовити примітивний дерев’яний лук.
Перший досвід:
Це був повністю вільний вихідний день. В ті часи я проводив регулярні тренування з метання ножів у лісі. В якості мішені для метання використовував дерев’яний спил, майданчик для метання був розташований біля березового гаю, до якого я і попрямував виконати задумане, взявши з собою лише ніж, сокирку для м’яса, шматочок битого скла і металевий шнур у пластиковій оплітці (для тятиви).
Хотілося отримати, за формою, або, скоріше за зовнішнім виглядом, щось схоже з “Юмі” і класичним “ФлетБоу”.
Зрізав невелике древко (4-5 см в діаметрі). За 2-3 годин отримав сирий, дуже слабкий але на вигляд дуже антуражний і харизматичний Лук — як мені тоді здавалося 🙂. Головне, що він стріляв — запускав стріли! Цього було достатньо, щоб надалі усвідомити багато відповідей. Зрізавши такого ж діаметру Акацію (всього 4-5 см) і висушивши, я зламав кілька луків, не зробивши з них жодного пострілу, але невдачі тільки підливали масла у вогонь до бажання виготвити від початку замислений лук.
Перший потужний:
Переглянувши багато інформації, я захотів зробити “справжній” потужний лук.
Це був Ясен з червоною серцевиною — зрубав заготовку влітку, коли рубив, сік так і сочився з волокон. Кору вирішив зняти, для прискорення сушіння, замотав у тканеве простирадло, до обробки взявся за три місяці. Вважаю найголовнішим, що привело мене до вдалого виготовлення — це непоспіх. Налаштованість на те, що стріляти зможу не завтра, і навіть не за тиждень, надавала точності моїм діям під час обробки. Лук вийшов “мисливським”.
Як у Говарда Гілла, Фреда Бера — у той момент я так думав 🙂.
Це був цільнодерев’яний лонґбоу з дуже об’ємним пістолетним руків’ям і поличкою для стріли.
Перші постріли були дуже емоційні, адже стріляв він прекрасно!
Я повірити не міг, що створив лук з таким “важким” зусиллям, вперше спостерігав швидкість стріл, що летіли, пісок, на який була накинута купа соснових гілок, після влучання свистів та розлітався. Перші стріли мені подарував Артем Кравчук з Одеси, який на той момент вже стріляв з луку “Марк” Gera Company. У той момент мені захотілося порівняти свій “супер лук” з сучасним традиційним луком, до речі — перший сучасний лук з якого пощастило стріляти, це Марк з силою 38 фунтів на 28 дюймів.
Від забаганок до дій:
З чого слід починати виготовлення цільнодерев’яного лука?
Найкраще — з підготовки базових інструментів: сокира, невелика пилка, рашпіль для обробки дерева, ніж, бите скло, а також наждачний папір для декоративного полірування від 500 грід до 2 000 грід.
Вибір породи дерева для лука:
Для мене Акація — це найкращій вибір: за своєю природою стовбур дерева росте досить рівним, з невеликими вигинами; наявність невеликих сучків тільки додає суворий, унікальний антураж і чималу цікавість під час обробки, за еластичними властивостями, чудово працює як на стискання, так і на розтяг, досить передбачувано обробляється. Щодо декоративної обробки, можна відполірувати до гладкості скла, за рахунок високої щільності; як результат, лук виходить доволі важкенький, а це, у свою чергу, дуже добре позначається на точності стрільби. Кора дуже щільна, тому під час сушіння, довго утримує вологу, внаслідок чого на спинці майбутнього луку “вимальовуються” коричневі плями.
Вишня — хочеться відзначити феноменальну еластичність, за рахунок високої гнучкості, лук можна зробити коротшим, але обрати заготовку буде не так просто, оскільки стовбур дерева, здебільшого, звивистий, рідко коли майже рівний, потрібної довжини. Під час сушіння, тонка кора дозволяє досить швидко і рівномірно позбавлятися від вологи, до всього ж, такий лук матиме приємний деревинний запах вишні.
Ясен — вірний і надійний вибір, в сушінні, обробці, і еластичності не стане дивувати, все передбачувано і піддається будь-яким задумам, не побоюся відзначити думку про те, що це найкращий вибір для Англійського ЛонґБоу.
Місцевість, де росте це дерево, має велике значення, від цього залежатиме, як выдбуватиметься сушіння, а також це безпосередньо впливатиме на властивості луку. Це обумовлено різницею ґрунтів. В одних волога затримується, і це призводить до її надлишку. Крізь інші — просочується глибше в землю, і тоді такий ґрунт страждає від посушливості. Завжди намагаюся обрати заготовки якомога подалі від околиці лісу, в місцях, де рослинність вже має свою історію і навколишню підтримку сусідніх дерев. Не раджу брати заготовки з дерев, котрі ростуть біля водойм, але, в цілому, не існує категоричних крайнощів, де точно не можна, або де точно можна. Щасти!
В процесі виготовлення, найбільш критичною помилкою, зазвичай, є не вибір заготовки чи інструментів, а поспіх — бажання якомога скоріше завершити виготовлення і стати до стріляння.
Під час сушіння, різні породи дерева по різному втрачають вологу, на це впливають: діаметр заготовки, особливості кори, і пора року. Брати заготовки можна в будь-яку пору року, але бажано восени перед початком зими. Скільки ж доведеться чекати? Незалежно від породи дерева, досягнення припустимого рівня вологи, сушіння деревини, займе мінімум 4 місяці — раджу починати виготовлення луку не раніше, ніж за 5-6 місяців сушіння. Щоб отримати Лук 175-180 см, заготовка має бути 195-200 см (запас мінімум по 5 см — зникне, завдяки швидкій втраті вологи, по краях зрізу будуть невеликі природні тріщини). Сушіння здійснюю просто — складаю вертикально в кутку комори не під прямими променями Сонця, комора знаходиться на другому поверсі. Обробку деревини і формування майбутнього лука починаю з того, що обираю сторону заготовки. У цьому не допомагає знання північної та південної сторони. Необхідно обертати заготовку і вдивлятися у форми вигинів, звісно сучки мають, зрештою, бути розміщені так, щоб при обробці вони не були розрізані навпіл. Найкраща сторона для лука — це та, в якій Ви інтуїтивно побачили майбутній лук. Далі необхідно намітити лінію живота лука і центр руків’я. Я використовую деревне вугілля, потім за допомогою сокири обережно веду по лінії, знімаю невеликі скибки — формую площину, деревину треба знімати рівномірно від руків’я до майбутніх країв.
Кору варто знімати дуже обережно, залежно від породи дерева, цей процес буде відрізнятися. Наприклад, якщо з Акації кору можна зняти за допомогою ножа або невеликої сокири, то для Вишні можна використати бите скло.
Знявши кору, формуємо товщину від спинки до живота плечей 2 см, послідовно необхідно звужувати плечі по ширині, від середини плеча до закінцівок. Далі необхідно перейти до роботи битим склом і рашпілем, їхнє завдання — зробити “тілерування” плечей, завдяки чому в момент згинання активних частин, навантаження на обидва плеча розподілятимуться рівномірно. Зменшуємо зернистість — шліфуємо до гладкості скла. Я використовую наждачний папір більше для декоративного шліфування і надання приємного вигляду.
Завершальний етап виготовлення — просочування лука олією, всього я наношу 3-4 рази, щоразу залишаю всотуватися на ніч, зайву олію витираю папером.
Ваш лук повністю завершений він готовий стати до стрільби, у майбутньому лук необхідно підживлювати: протирати олією двічі на півроку, а за декілька років регулярного догляду, можна зменшити частоту підживлення до одного разу на рік. 🙂
Дякую за увагу!
Бажаю яскравих емоцій і цінних для Вас вражень.
Щасти!
Автор: Artesimus
