Значення англійських лучників в історії війн середньовічної Європи важко переоцінити. Про знаменитий великий англійський лук сказано і написано чимало (в тому числі нами). Зараз ми хочемо більш детально розповісти про англійські стріли, і про тонкощі їх виготовлення.
Самі собою англійські стріли можна умовно розділити на мисливські та бойові. Перші, зазвичай, виготовлялися майстрами на замовлення, або самими стрільцями самостійно. Другі виготовлялися за державним замовленням. Такі стріли називалися “ліврейними”. Про них і піде мова.
Оскільки досить значний проміжок часу лучники складали основу англійського війська, ліврейні стріли на замовлення англійської корони виготовлялися у великій кількості. Так, наприклад, згідно з записами скарбниці, в період з 1341 по 1359 роки англійська корона закупила 51 360 пучків стріл (в стандартному пучку 2 дюжини стріл) — тобто 1 232 640 стріл. Більш того — згідно з королівським указом 1417 р., від кожного гусака власник мав здати по 6 махових пір’їв до королівського арсеналу, що у Тауері (того року було зібрано 1 190 000 пір’їв для оперення стріл — в Англії було багацько гусаків 😉).
(один з варіантів ліврейної стріли)
Але і витрачалися стріли під час бойових дій у величезних кількостях. Середня військова кампанія могла вимагати від півмільйона стріл, а часом і набагато більше. Не дивно, що значну частину обозу англійського війська складали вози, навантажені стрілами. Стріли також були дуже важливою статтею постачання до військ на континенті. Стріли постачали з Англії морем — на континенті не було можливості поповнити їх запаси, оскільки стріляння з луку в континентальній Європі не було таким популярним, як в Англії.
Природно, виготовлення стріл було налагоджено в Англії в широких масштабах. Стріли за встановленим взірцем виготовлялися і в невеликих майстернях, і на мануфактурах.
Для виготовлення ліврейних стріл брали легку і достатньо міцну деревину тополі. В силу високої потреби корони у стрілах, король Генрі V у 1416 р. навіть заборонив використовувати деревину тополі ані для чого, крім стріл (що не має дивувати — адже він щойно повернувся з поля битви під Азенкуром, де англійські лучники не лише здобули перемогу, вчергове знищивши цвіт французького лицарства, але при цьому за час військової кампанії витратили рекордну кількість стріл).
Відповідно до знахідок з англійського корабля “Мері Роуз” (“Mary Rose”), типова англійська ліврейна стріла того часу (1545 р.) в середньому мала довжину приблизно 30 дюймів (76 см), хоча в різні часи розмір міг коливатися від 24 до 33 дюймів (61-83 см).
Древка стріл виготовлялись з заготовок, які виробляли заздалегідь і витримували. Майстри за допомогою стругів та скребків обробляли заготовки, надаючи їм круглу в перетині форму. Древка, зазвичай, мали веретеновидну або конічну форму (звужувалися вбік хвостовика). Найбільша товщина древка складала пів-дюйма (12,7 мм), а в хвостовику — приблизно ⅜ дюйма (9,5 мм).
Хвостовик стріли виконувався у вигляді пропилу в древку, перпендикулярно шарам деревини. Для зміцнення, в хвостовик вклеювалася рогова пластинка, перпендикулярно площині пропилу.
Передня частина древка обрізалася під конус для встановлення втулки наконечника.
Однією з найскладніших операцій у виготовленні стріл було наклеювання оперення. У англійських стріл воно мало довжину 7-7,5 дюймів (15-19 см) і висоту ½ дюйма. Для оперення використовували пір’я гусаків. Форма оперення — зазвичай трикутна. Перо, здебільшого, природного сірого або білого кольору (оперення ліврейних стріл практично ніколи не фарбували). Наклеювання оперення проводилося за допомогою шаблону, після чого оперення “прошивали” — обмотували ниткою по спіралі, для зміцнення склеювання. Також обмоткою з нитки зміцнювали хвостовик стріли.
Наконечники встановленого зразка виготовлялися ковалями. Наконечники англійських ліврейних стріл втульчатого типу, поділяються на два основних види — “бронебійні” наконечники (короткий Бодкін тип 10, і довгий голкоподібний Бодкін тип 7, важкий Бодкін тип 8) для пробиття обладунків, і “зрізні” з широкими лезами (Бродхед тип 13 “хвіст ластівки”, та тип 16) для ураження слабозахищеної піхоти та коней.
Кріпилися наконечники на древка стріл найчастіше за допомогою розтопленого воску. Це дозволяло за потреби висмикнути стрілу з тіла вбитого ворога, і спорядити новим наконечником.
Вага таких стріл з важким Бодкіном була близько до 52 грамів, з коротким Бодкіном — 30-40 грамів (інформація від Mary Rose Trust).
Стріли зберігалися та перевозилися у ящиках, зв’язані у пучки по 2 дюжини. Наконечники зберігали окремо (зазвичай у діжках). Їх настромляли на стріли в міру необхідності самі лучники.
Важлива деталь — вартість стріл. Незважаючи на великі об’єми виробництва, стріли коштували недешево. Так, згідно Strickland & Hardy 2005, в 1356 році пучок стріл коштував 16 пенні, а сотня наконечників — 2 шиллинги 6 пенні. Водночас, рядовий піший лучник отримував платню 3 пенні на день, кінний лучник — 6 пенні на день. Тому лучники завжди намагалися зібрати на полі бою використані стріли, і навіть ремонтувати пошкоджені.
Переглянути процес виготовлення англійських стріл можна у відео наших друзів Rühes Farkasok, які виготовляють англійські стріли.
Автор: GILDOR
