Самозахист починається не з тренера рукопашного бою, і навіть не з травмата у кишені. Самозахист починається з розуміння того, як діє злочинець, і яких заходів можна вжити, щоб уникнути зіткнення. Пригадайте: ухилитися від бою — значить перемогти в ньому.
Тому відмотаймо плівку назад, і подивімося, що відбувається, коли зловмисник обирає собі жертву. Можливо, нам вдасться зрозуміти певні закономірності, якими можна скористатися.
Цим питанням сушили собі голову чимало криміналістів, і навіть було поставлено декілька експериментів. Зміст їх полягав у тому, що або ув’язненим, або звичайним людям давали подивитися записи людей, і просили обрати тих з них, які більше за інших підпадають в розряд жертви.
Результати виявилися досить вражаючими. На перший погляд, видалося, що жодної системи не існує. Жертви знайшлися у будь-якій категорії. Ані стать, ані вік, ані раса, ані габарити тіла жодним чином не впливали на вибір. Однак, придивившись уважніше, науковці все ж таки виявили один фактор — ходу. Так, від того, як ви крокуєте, залежить враження, яке ви справляєте на злочинця.
Розглянемо цей момент детальніше. Було виділено наступні характеристики ходи:
1. Крок
Потенційні жертви робили надто маленькі або надто великі кроки, човгали ногами, або ж піднімали їх неприродним чином. Навпаки, ті, хто крокував рівною впевненою ходою, не привертали уваги зловмисників.
2. Швидкість
Знов-таки, крайнощі протипоказані. Занадто повільна хода створювала враження непевності, а квапливість сприймалася як ознака нервозності та страху.
3. Плавність
Рухи “жертв” були у чомусь незграбними, рваними, в той час як інша частина піддослідних рухалася скоординовано і плавно.
4. Цілісність
У “жертв” цій показник був відсутній. Їх частини тіла рухалися ніби незалежно одна від одної.
5. Постава і погляд
Сутула, незграбна постава, очі в землю, якась зосередженість на чомусь всередині себе ― виказували “жертв”.
Неважливо, наскільки ці характеристики реально відображають можливості людини — чи то сміливість, чи нервозність. Головне, що злочинці сприймали це саме так.
Наступні експерименти продемонстрували, що свідоме тренування впевненої ходи значно покращувало результати “жертв”, вони вже не відповідали побажанням злочинців.
Яким чином покращити свою ходу?
По-перше, проаналізуйте її. Попросіть товариша зняти вас на камеру, при цьому бажано у той момент, коли ви про це не знаєте. Це виключить “підігрування”. Роздивіться ходу з точки зору вищезгаданих параметрів.
По-друге, тренуйтеся. Свідомо контролюйте крок, швидкість, цілісність, плавність руху, поставу і напрямок погляду. Це не так просто: манера ходи — це одна з найпотужніших звичок. Періодично контролюйте себе за допомогою відео.
Але хода — далеко не остання ознака, і, щоб не перевантажувати текст, напишу про них коротко:
– Неуважність до того, що відбувається навколо. Якщо людина йде, втупивши очі у смартфон, або відчужено слухаючи музику в навушниках, до неї дуже легко непомітно наблизитись. Вона може навіть не збагнути, що у неї просто з рук вихопили телефон.
– Вигляд людини, яка заблукала. Особа, яка шукає таблички з номерами, або втупилася у карту, є легкою здобиччю. До неї легко наблизитися, її легко обдурити і завести в таке місце, де легко буде пограбувати. Тому намагайтеся заздалегідь планувати ваш маршрут.
– Уникну опису таких моментів, як “не демонструвати великі суми/коштовну техніку”, “не вештатися вночі неблагонадійними районами”. Таких порад можна написати величезну книгу, та ви і самі все знаєте.
Підписуйся на мій Телеграм-канал, де ти навчишся виживати у найскладніших ситуаціях.
Також ти можеш підписатися на мій Інстаграм та Фейсбук.
На зв’язку був Макс Полгін, бережіть себе!
Якщо є питання, пишіть у нашому чаті.
