Тятива — найважливіша частина луку. Безсумнівно — одна з тих, що зазнають найбільших навантажень. Не дивно, що сьогодні для виготовлення тятиви використовують найміцніші синтетичні волокна, міцність яких більша за сталь. Але з чого ж виготовляли тятиву в ті далекі часи, коли синтетики не було? Та ще й у промислових масштабах? Оскільки лучники в середньовічній Англії відігравали значну роль і були основою війська в часи Столітньої війни та інших конфліктів, то потреба в луках, а відповідно — в тятивах, була вельми високою.
Достеменно відомо, що тятиву для англійських лонґбоу виготовляли з рослинних волокон. У хроніках неодноразово згадувалося, що тятива була “трав’яна” (hempp). Але, вибір рослинних волокон, придатних для виготовлення нитки, досить великий. Для тятиви необхідні волокна з максимальною питомою міцністю. По знахідках середньовічних англійських стріл відомо, що ширина пропилу на хвостовику стріли була близько 4 мм. При тому, що сила натягу луків сягала 100 і більше фунтів. Тобто, тятива за товщиною майже не відрізнялася від сучасних, і при цьому ж була виготовлена з натуральних рослинних матеріалів. Яку ж саме “траву” використовували для виготовлення тятиви у старій добрій Англії?
Складність цього питання в тому, що до наших днів практично не дійшло матеріальних свідчень того часу. На сьогодні відомий єдиний приклад старовинної англійської тятиви, що зберігся. Його знайшли на кораблі “Мері Роуз”. Ця тятива являє собою щільний шнур, сплетений з волокон особливого сорту високорослої коноплі Canabilis Gigantea (саме її у середньовічній Англії називали hempp). Цей сорт відрізнявся від інших видів конопель більшою міцністю і меншою еластичністю. Технічні характеристики цього сорту коноплі такі — міцність 8 gr/denier, розтягнення менше 1%. Для порівняння — сучасні волокна з синтетики, які використовують для виготовлення тятиви — FF (Fast Flight) – міцність 8 gr/denier, розтягнення 0,4 %, Dacron – міцність 8 gr/denier, розтягнення 1-1,5 %. Таким чином, можна впевнено стверджувати, що англійський лучник XIV—XV століть мав тятиву, виготовлену з матеріалу, який за характеристиками мало чим поступався сучасним матеріалам для тятиви.
Іншими матеріалами для тятиви можуть стати: ще один, більш доступний сорт коноплі, льон, і навіть волокна кропиви. Але всі вони значно поступалися Canabilis Gigantea за міцністю і мали значно більшу еластичність. Так, інший, завезений зі Сходу, сорт коноплі Cannabis Sativa — мав міцність 6.5 gr/denier, розтягнення 2-4%. Лен мав міцність до 5 gr/denier, а розтягнення 2-6%. Волокна кропиви Urtica Diorica — міцність 4 gr/denier, розтягнення 4-5%. І в цьому ховається секрет ефективності англійського луку тих часів — тонка та міцна тятива забезпечувала достатньо високу швидкість випуску стріл. Тятива, виготовлена з менш міцного льону чи кропиви, у перетині була вдвічі більша, і, відповідно, вдвічі важча — а це може “зрізати” до третини начальної швидкості випуску стріл, і, відповідно, значно знизити ефективність лука як зброї.
“Ліврейна тятива” (та, що виготовлялася за державним замовленням) мала свої особливості. Оскільки тятива виготовлялася не для певного конкретного луку, то була необхідність підганяти її за довжиною для конкретного стрілка (луки не були однаковими за довжиною, зазвичай лук робили розміром у зріст і додавали ширину долоні). Вирішувалося це у простий і ефективний спосіб — ліврейна тятива мала одну петлю, а другий кінець тятиви зав’язували “вузлом лучника” на потрібну довжину. Зазвичай англійський лучник мав при собі одну-дві запасних тятиви. Також він був зобов’язаний вміти плести тятиву самотужки.
Тятиви для ліврейних луків виготовлялися англійськими мануфактурами і закуповувалися короною у великих кількостях. Відомі три основні гільдії, які займалися виробництвом тятив («Ropemakers of London est.1324», «Брідпорт est. 1300?» и Венеціанська «TANA» est. 1303). Гільдії культивували сорт високорослої коноплі і мали власні великі плантації. Але біда прийшла, звідки ніхто не чекав — на межі XV та XVI століть в Європі бушувала епідемія тлі, яка врешті-решт практично знищила такий цінний сорт коноплі. Перехід на інші матеріали для виготовлення тятиви призвів до різкого падіння ефективності англійського луку. Це, а також те, що тис (основний матеріал для виготовлення англійського лонґбоу) в Європі на той час був значно вирубаний, призвело до поступового занепаду англійського лонгбоу, як високоефективної зброї на полі бою. На той час в арміях Європи вже почалося масове застосування ручної вогнепальної зброї, що зрештою остаточно витіснило лук з військового застосування.
(Для підготовки статті використані матеріали Дмітрія Дємбовского, “Лонґбоу Клуб”, а також матеріали Mary Rose Trust).
Автор: GILDOR
