Один з найважливіших елементів стріли — оперення. Зараз вже майже неможливо дізнатися, хто вперше в історії здогадався поставити оперення на стріли для луку, можна лише із впевненістю сказати, що це сталося ще у Кам’яному віці. На стінах печер часів Мезоліту можна побачити картини полювання, де озброєні луками мисливці використовують, без сумнівів, стріли з оперенням.

 

Головне завдання оперення — стабілізувати стрілу в польоті. Стріла з оперенням матиме більш передбачувану траєкторію польоту, що покликане забезпечити точне влучення у ціль.

Принцип дії оперення базується на зміщенні назад “аеродинамічного центру” стріли відносно її центру маси. Аеродинамічні сили, що виникають під час польоту, ніби “натягують” стрілу по її поздовжній осі, що дає постійне положення по всій траєкторії польоту. Це, з одного боку — забезпечує передбачувану траєкторію, з іншого — знижує до мінімуму загальний аеродинамічний опір стріли, в результаті, маємо високу швидкість під час всього польоту стріли і максимальну  забійну силу при влучанні у ціль. 

В стародавні часи оперення виготовляли з різних матеріалів, але найпоширенішим варіантом було оперення, виготовлене з пташиного пір’я. На самому початку, до древка стріли просто кріпилися декілька пір’їв (деякі племена в Африці, долині Амазонки та на інших малозаселених територіях так роблять і дотепер). Пізніше перо почали розрізати вздовж і прикріплювати до древка стріли лише одну сторону пера. Найкраще для цього підходили великі махові пір’я птахів, при чому на одну стрілу ставили пір’я з одного крила — або тільки з правого, або тільки з лівого.

Оперення стріл з натурального пір’я слугувало лучникам багато століть, і тільки зовсім нещодавно для оперення стріл (здебільшого спортивних) стали застосовувати синтетичні матеріали. Стрільці з традиційних луків, як і раніше, використовують стріли з оперенням з натурального пір’я — це є не лише даниною традиції, але й внесено у правила турнірів зі стрільби з традиційних луків, як стандарт.

На сьогодні найпоширенішим матеріалом для оперення традиційних стріл є пір’я індички. Цього птаха у величезних кількостях вирощують в різних країнах. Перо індички відрізняється досить великими розмірами, щільним і досить жорстким ворсом, що забезпечує оперенню постійну форму і довгий термін використання. Крім цього, широко використовується також пір’я гуски (свого часу в Англії стріли мали оперення саме з простих сірих гусячих пір’їв, що навіть увійшло в балади про лучників).

Мисливці-степовики поділилися своєю думкою, що найкраще для стріл підходять пера хижих птахів — тут, крім сакрального сенсу, є ще і практичний підхід — перо хижих птахів м’якше, і тому така стріла “тихіша” і точніша.

Форма оперення може бути різною, при цьому вона повинна бути аеродинамічною і обтічною. На сьогодні найбільш поширеними є форма пера “Щит” (“Shield”)  — перо за формою нагадує лицарський щит,

і параболічна (“Parabolic”, вона ж “Water drop”) — перо у формі краплі.

 

Шанувальники військової історії, а саме англійського Лонґбоу, використовують традиційне трикутне перо, яке використовували для виготовлення англійських стріл.

В деяких країнах з усталеною лучною традицією, стрільці використовують для своїх стріл історично-традиційні форми оперення. Так, наприклад, в Японії стріли Кю-До мають довге пряме оперення (традиційно з пера журавля).

Інше, не менш важливе призначення оперення, — це індивідуальне “маркування” стріл для конкретного стрільця. Якщо на війні кольорове маркування стріл, зазвичай, не вимагалося, і стріли “одягали” у нефарбоване пір’я, то під час турнірів і тренувань дуже важливо розрізняти свої та чужі стріли. Тому оперення турнірних стріл, зазвичай, у кожного стрільця має яскраве індивідуальне забарвлення. До того ж, такі стріли, набагато легше відшукати у випадку промаху, що є не менш важливим.

Зараз готові для наклеювання заготовки з природного пера для стріл виробляються промислово, і стрільці можуть обрати розмір і колір оперення серед дуже широкого асортименту. Як вже згадувалося, дві найпоширеніші форми заготовок — це “щит” та параболічна, а їхні розміри зазвичай становлять від двох до п’яти дюймів.

Відносно рідше зустрічається оперення у формі “банан”.

У наш час перо може бути як суцільно пофарбованим (solid color), так і мати візерунок — імітацію забарвлення диких птахів, або різнокольоровий орнамент.

Коротші і вужчі пір’я підійдуть для стрільби на великі дистанції, а довші і ширші — на короткі, а також для більш важких стріл до потужних луків. За способом наклеювання, перо може бути встановлене паралельно осі древка стріли, або може бути встановлено “ґвинтом” — такі стріли краще стабілізуються, але застосовуються для стріляння на менші дистанції. Особливий випадок — оперення “флу-флу” з довгого пера, що наклеєне спірально — такі стріли використовують для стріляння по летючим мішеням-тарілочкам. Завдяки такому оперенню стріла не улітає далеко і завжди легко знаходиться у випадку промаху.

Крім того, можна придбати “смугу” пера — необрізану заготовку повної довжини, і вирізати оперення по формі і довжині на власний розсуд.

Автор: GILDOR