У другі вихідні січня хлопці з Civil Safety запросили нашу команду в якості “мисливців”.

Ми з іншими “мисливцями” мали упіймати втікачів, а вони, відповідно, мали пройти 40-кілометровий маршрут і дістатися точки евакуації. І все це вночі, в умовах низьких температур, лише з використанням карти, компасу і мінімального комплекту спорядження.

Перед цим учасники мали теоретичний блок і практичні заняття зі слідопитства і орієнтування. Ну а ми тим часом готували план операції: де розташувати засідки, де — патрулі, яким може бути потенційний маршрут втікачів, порядок зв’язку і т. ін.

Ввечері, з певною форою, втікачі вирушили на стартові позиції, а трохи згодом висунулось п’ять команд шукачів.
⠀
Ми максимально тихо, без ліхтарів і розмов, ходили маршрутом патрулювання, а частина групи сиділа у секретах.

Періодично ми змінювали район патрулювання, згідно з можливою швидкістю руху втікачів. У деяких груп були прилади нічного бачення та тепловізори. На жаль, за їх допомогою ми побачили лише лосів, косуль та зайців.

Ніч була дуже темною, особливо перед світанком, коли до того ж дуже хотілося спати. Бадьорив сам лише холод, ну і мисливський азарт.

Але, на жаль, наші втікачі виявилися не такими простими, і все ж таки змогли прорватися крізь наші заслони. А район моєї групи — то й взагалі був за багато кілометрів від їхнього маршруту.

Проте, це був дуже крутий захід, з якого я виніс чимало корисних уроків. Але про них — у наступному дописі. 😉
А ще я закохався у слідопитство, тож чекайте декілька дописів на цю тему.

Підписуйся на мій телеграм-канал, де ти навчишся виживати у найскладніших ситуаціях.

Також ти можеш підписатися на мій Інстаграм та Фейсбук.
На зв’язку був Макс Полгін, бережіть себе!

Якщо є питання, пишіть у нашому чаті.

P. S. Так, світлин дуже мало — якось не було часу на них, та й вночі все одно нічого не було видно.